Всеcвітній день урбаністики: що святкуємо?
8 листопада відзначають Всесвітній день урбаністики.

Нагадаємо, міське планування є політичним і технічним процесом, в якому задіяно використання землі та дизайн міського середовища. Урбаністика опікується питаннями забезпечення сталого розвитку населених пунктів. Міське планування набуває все більшої важливості в контексті загальної урбанізації, розвитку технологій та кліматичних змін.

У 1949 році професор Карлос Марія делла Паолера (Carlos Maria della Paolera) з університету Буенос-Айреса заснував міжнародну організацію Всесвітнього дня планування міст. Його метою було розвивати професійний і громадський інтерес до планування як на локальному, так і на міжнародному рівні. Сьогодні цей день відзначається в тридцяти країнах на чотирьох континентах.

Всесвітній день урбанізму є прекрасною можливістю подивитися на планування з глобальної точки зору, проаналізувати, як важливі рішення реалізуються на локальному рівні. У цей день національні і місцеві асоціації з питань планування висвітлюють досягнення в міському та регіональному плануванні, звертаючи особливу увагу на важливість правильного планування простору населених пунктів.

Але давайте визначимо, що таке урбаністика та які питання вона охоплює.

Урбаністика — це галузь знань та діяльності, присвячена розвитку міських систем (транспортної та пішохідної інфраструктури, екологічної, соціальної тощо), їх взаємодії між собою і з жителями міста. Урбаністика досліджує основні параметри життєдіяльності і намагається спрогнозувати розвиток населених пунктів, досліджує взаємодію між різними системами та їх реакцію на проблеми.

У 1960-1970 роки урбаністика пережила дві хвилі критики і зміни методологічних основ. І сьогодні багато урбан-активістів не можуть визначати ані поняття урбаністики, ані галузь власної діяльності.

На початку свого розвитку, урбаністика справді була радше напрямом філософським, ніж прикладним. Перші тексти, які можна віднести до урбаністики, належать грецьким мислителям. Так, Платон описував ідеальну модель міста, виходячи з міркувань про взаємодію між людьми. Аристотель досліджував організацію полісів і навів розрахунки по оптимальної чисельності населення міст.

Перші міста, які розбудовувалися за планом, були американський Вашингтон та російський Петербург.

Так, план Вашингтона розробив французький архітектор Пьєр Ланфан під керівництвом президента Томаса Джефферсона. Місто спроектовано в стилі бароко, і включає широкі авеню, які перетинають по діагоналі прямокутну сітку вулиць. Таке планування залишає вільне місце для відкритого простору і зелені. У Києві за аналогічним планом розбудовано Поділ.

Реконструкція Парижа, що відбувалася після французької революції з ініціативи Наполеона III, свідчила про складнішу схему урбаністичного мислення. Великомасштабна інженерна інфраструктура включала тридцятикілометровий водовід, сотні кілометрів підземної каналізації, газопровід, тисячі газових ліхтарів вуличного освітлення. Хід і результати цієї реконструкції породили великий масив літературної критики та аналітичних робіт, внаслідок чого урбаністика отримала додатковий поштовх для розвитку.

Наприкінці ХІХ ст. виходять праці Ільдефонса Серди «Теорія міської дорожньої мережі», Рейнхарда Баумайстера «Розширення міст у технічному, будівельно-поліцейському і господарському значеннях» і Камілло Зітте «Художні основи містобудування».

У 1909 році в Лондоні виникає перша в світі кафедра міського планування.

З початку XX століття розвиток урбаністики розгалужується на три напрямки:
1) акцентує увагу на зовнішній формі міста і варіантах його композиційної структури.
2) зосереджує увагу на проблемах міської інфраструктури, включаючи транспортні мережі, економіку міста, девелопмент.
3) опікується проблемами соціального життя міста й власне залученням громади в процеси міського планування.

Цікаво, що поки українські урбаністи більшу увагу приділяють третьому напряму, на Заході найбільшого розвитку зазнав саме другий, найскладніший, технологічний напрям. Стрімка автомобілізація призводить до витіснення громадського транспорту й породжує чимало проблем, які потребують вирішення.

Міське проектування сьогодні — це галузь, яка вивчає просторову конфігурацію, зовнішній вигляд і функціональність елементів населених пунктів. Особливу увагу тут приділяють розробці конфігурації місць загального користування, в яких здійснюється повсякденна діяльність жителів — громадські простори: вулиці, площі, парки, інфраструктура. Містобудівне проектування є дисципліною, що знаходиться на стику міського проектування, ландшафтного дизайну та архітектури. Містобудівне проектування вимагає розуміння політичних, соціальних та економічних факторів.