kdmp@kdmp.com.ua


Київ, бул. Лесі Українки 26, оф.425

+38(044) 222-61-38,
Наш Київ   >   Фундуклеївська (вул. Б.Хмельницького) — вулиця трьох театрів та легендарного Фундуклея

Ми пропонуємо Вам розповідь про історію вулиці, на якій розташований наш Інститут.

 

Перш, ніж говорити про Фундуклеївську (колишня назва вулиці Б.Хмельницького), згадаємо спочатку самого Фундуклея, ім’ям якого названа вулиця.
У середині ХІХ ст. його часто бачили, коли він йшов вулицями Києва в плотних та теплих одежах, задумливого та сумного. "Це був відомий у своєму роді багач та добрий покірливий чоловік, — згадував Микола Лєсков. — Він був самотній, доволі нудний чоловік, огрядної статури та страждав на невиліковні лишаї...
Здавалось, така забавна особа ще могла претендувати на посаду статського радника, а ось на посаду міського губернатора — николи. Тем не менш, Іван Іванович Фундуклей був і тим, і іншим. Саме у роки його керування (1839—1852) були побудовані будівлі університету, інституту шляхетних дівиць, два сиротських притулки, відкрито пансіон Лавашової, закладено ботанічний сад, заснована обсерваторія, у 1848-1853 рр. в Києві через Дніпро побудували Ланцюговий міст, який пізніше назвали кращим у Європі. Меценат робив пожертви крупних сум на потреби міста та допомогав окремим його мешканцям, при цьому зробити це він намагався непомітно. А у 1860 році на пожертвувані їм кошти та в його ж будинку (зараз — N6) було відкрито жіночий учбовий заклад, про який історик Сементовський сказав: "Фундуклей, засновавший на свій капітал у Києві жіноче училище, не потребує ніякого собі пам’ятника. Він сам спорудив для себя пам’ятник..."
 

 

Будинок № 6, жовтень 2011

 

Київський губернатор прославився фантастичною доброчинністю, відданною любов’ю до Києва та науковими працями з історії міста.

Вулиця Кадетська (нині — Богдана Хмельницького), де жив губернатор, була прокладена в 30-е роки ХIХ століття. Загальна довжина вулиці складає 1км 650м. Тут передбачалось побудувати будівлю Кадетського корпуса, а спорудили Анатомічний театр. Сучасник писав: "Навпроти Анатомічного театра стояли невеликі будиночки... Уся ця місцина, відома у колі студентів під назвою "Швейцарія", була доволі живописна... Напроти цих зелених пагорбів та сірих обривів з деревами та будинками, розкинувши по обидва боки, на весь квартал, свої високі кам’яні стіни з незграбними прибудовами, стояв Анатомічний театр..." (1850)
 

 

 

За великим рахунком вулицю Фундуклеївську (названу так у 1869 році) можна назвати "вулицею трьох театрів". Якщо Анатомічний являв собою суто медичний заклад, то Міський театр, на перетині з вул. Володимирською, був храмом мистецтва. Але через сорок років він згорів після оперного спектаклю "Евгений Онегин". Очевидці стверджували, що причиною пожежі став постріл під час славнозвісної сцени дуелі. У 1901 році на місці згорілого театра у стилі неоренессанс з’явилась велична будівля Руської опери, яка існує й дотепер. На її сцені в кінці ХIХ — початку ХХ століть виступали Сара Бернар, Россі, Баттістіні, Джеральдіні, Тітта Руффо, Шаляпин, Нєжданова, Собінов. На постановках своїх опер були присутні Чайковський, Рахманінов, Римський-Корсаков.
Наразі в ньому розташована Національна опера України ім. Шевченка.
 

 

Театр опери та балету, жовтень 2011

 

Цікава історія театра, спорудженого наприкінці ХIХ століття на розі вулиць Фундуклеївської та Ново-Єлізаветинської (нині — Пушкинська). Французський підприємець Огюст Бергоньє спочатку й не думав про лаври Мельпомени. На придбаній в 1868 році ділянці він збудував приміщення цирку. Але через три роки плани змінились: замість цирка запрацював театр, який до революції носив ім’я Бергоньє. Приміщення орендували труппи Кропивницького, Старицького, Соловцова, а також виступали італійські оперні співаки Мазіні, Модест, Гамба, Арісмонді, Арамбура.

 

Сьогодні тут з успіхом проходять спектаклі Національного академічного театра російської драми ім. Лесі Українки

 

Архітектура Фундуклеївської вулиці не поступалася архітектурі кращіх кварталів Відня та Лондона, Риму та Парижу. А будинок N33 з атлантами та каріатидами на балконах став вже хрестоматійною візитною карткою цієї частини столиці.

 

Не вступаються йому за багатством декорів NN26, 30, 44.

 

будинок № 44, жовтень 2011

 

будинок № 30, жовтень 2011

 

На тлі монументальних будівль затишно та витончено виглядає 2-поверховий особняк колишьої Колегії Павла Галагана з домовою церквою святих Петра та Павла (N11). Між іншим, у цьому храмі в 1886 році вінчався Іван Франко.

 

№ 11, жовтень 2011

 

І якщо прослідкувати зв’язок старовинної вулиці з біографіями великих майстрів слова, то слід зазначити, що свої "автографи" тут залишили Короленко, Блок, Паустовський, Ахматова, Маяковський, Нечуй-Левицький та інші відомі поети та письменники.

 

За матеріалами: www.interesniy.kiev.ua (Автор: Дмитро Лавров)